У
кожної людини є місце на землі, де вона вперше побачила світ, зуміла відчути
всю красу та неперевершеність свого буття.
Це
місце, де ніколи не буває пізно чи зарано, але завжди добре та тепло. Тут живе
спокій, любов, мрії та дитинство.
Покликало
тебе далеке, невідоме майбутнє саме з маленької стежини, що ховалася маленькою
змійкою у споришах від рідного батьківського дому.
І
які б океани життя не вирували у буденності твоїх днів, ти завжди
повертатимешся до своїх першовитоків, щоб вдихнути того цілющого повітря,
напоєного ароматами маминого хліба, вечорової, мережаної літніми спогадами
мелодії затихаючого міста; невгамовного ранку, що виблискує на сонці тисячами і
тисячами вогнів росяного вкривала, що впало на неосяжно-зелені луги.
Невідома
сила цих місць буде вабити тебе і тягнути до себе, щоб прихилити до цілющих
витоків мудрості, сили, любові…
Я
маю свій куточок раю на землі – мій Теофіполь, місце мого народження, місце
мого дитинства, дім моїх батьків, дім мого спокою, моєї душі…
©Оксана
Гарнюк
Немає коментарів:
Дописати коментар