середа, 8 червня 2016 р.

В селі рождаються поети,
Мов ті надії  після грому.
І їхні світлі силуети
Відомі Богові одному
Підуть у світ,
І стрінуть тишу
або
Завзятий щирий крик.
Хтось заспіває, а хтось – запише,
І невідомий мандрівний
Сягне небес з долоні світу,
І навчений завчасно літу,
І знає, що буде боліти
(Але так хочеться летіти),
Впаде, мов ниций,
Об життя,
Не зовсім  щире каяття
Когось скупого, чи глухого,
А іноді і  неживого,
І зможе встати
Та нести важкі пшеничні калачі
Самої долі.
Або ж повзти,
І світло бачити вночі,
Й не чути болю.
Але колись прозріють всі  –
Сліпі, скупі, як навесні.
І знов зберуться у село –
І ждатимуть гучного грому,
Щоб добре за живе взяло,
І щоб відкрило невідоме.
Село – то світ,
А світ – душа,
Душа всевидяча поета,
Що ні на мить не залиша
Тверде, мов камінь, вічне кредо.

©Гарнюк Оксана

Немає коментарів:

Дописати коментар

Юрій Яновський. Творча біографія письменника, загальна характеристика творчості. Ю.Яновський і кіно.

1. Перегляньте відеоматеріал та напишіть конспект у зошит:  Юрій Яновський